«Знедолена природою дитина не повинна знати, що у неї слабкий розум, слабкі сили. Виховання такої дитини має бути у сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим»
В.О.Сухомлинський
Не втратити жодної дитини – такий девіз нашої школи.
Особистістю людина стає поступово, на її формування впливає багато чинників. Серед них провідне місце належить рідній мові, тому що саме вона найглибше пронизує свідомість і підсвідомість людини, доносить інформацію про навколишній світ.
Останнім часом спостерігається негативна тенденція зростання кількості дітей з вадами розвитку, що зумовлені різними чинниками. Значну частину серед цих дітей становлять діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР).
У 23 статті Конвенції про права дитини зазначено, що розумово чи фізично неповноцінна дитина повинна проводити повноцінне гідне життя в умовах, які забезпечили б її гідність, сприяли її упевненості в собі і полегшували б її активну участь у житті суспільства. Відповідно цього документу для здійснення корекції порушень у фізичному та психічному розвитку учнів з особливими освітніми труднощами має проводитися відповідна корекційно-педагогічна діяльність, яка є складним психофізіологічним і соціально-педагогічним явищем, що охоплює весь освітній процес.
Таким чином, корекційно-розвиваюча робота вирішує специфічні завдання, зумовлені особливостями психофізичного розвитку учнів. Ця робота потребує впровадження особистісно-зорієнтованих програм навчання, розвитку та корекційно-спрямованого індивідуального і диференційованого навчання, запровадження інтегрованого навчання.
До дітей з особливими потребами відносяться:
- глухі, сліпі, зі зниженим слухом, зі зниженим зором, розумово відсталі, з затримкою психічного розвитку, важкими порушеннями мови, наслідками поліомієліту і церебральним паралічем.
Навчання дітей з особливими потребами спрямоване на психолого-педагогічну корекцію і компенсацію відхилень у розвитку, формування початкової грамотності.
Метою навчання таких дітей є досягнення загального рівня освіченості за відповідним варіантом, формування особистісних якостей, необхідних для соціальної реабілітації та інтеграції в суспільство.
Проблема реалізації особистісно зорієнтованого підходу в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами є актуальною в наш час.
Важливим завданням сьогодення для сучасної школи є оптимальна реалізація потенційних можливостей кожної дитини, підготовка її до активної життєдіяльності. Актуальним стає вирішення питання якості освіти, яка включає всі її складові (освітні, корекційно-розвивальне середовище; нормативне, медичне та кадрове забезпечення). Значно посилюється необхідність психолого-педагогічної корекції, медико-соціальної допомоги, педагогічного супроводу навчально-виховного процесу дітей, які мають проблеми психофізичного розвитку.
Особливістю навчально-виховного процесу дітей з особливими освітніми потребами є його корекційна спрямованість. Ефективність навчально-виховної роботи досягається шляхом надання таким учням корекційної допомоги. Корекційна спрямованість навчання та виховання передбачає кваліфіковане знання та врахування дефекту аномальної дитини, виявлення та використання її потенційних можливостей.
Загальною метою корекційно-розвивальної роботи є сприяння розвиткові дитини, створення умов для реалізації її внутрішнього потенціалу, допомога в подоланні і компенсаціїї відхилень, що заважають її розвитку. Досягти цієї мети можливо лише у тому випадку, якщо корекційно-розвивальна робота відбувається з урахуванням вікових особливостей дітей і особливостей, пов'язаних із характером порушення онтогенезу.
А навчання направлено перш за все на формування у дитини віри в свої власні сили, у власні можливості, оскільки життєстверджуючий тонус повсякденного життя школяра спирається перш за все на успіхи в його основній праці – навчанні. Доводиться враховувати не лише психологічний стан дитини, а й її здоров'я, нерідко – настрій.
